ПРОМИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПРОМИ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм. Пробиватися, прориватися, просочуватися, долаючи які-небудь перепони, перешкоди. — Маю вернути подвійний завдаток, — обізвався він так нерадо, неначеби кожде слово, проминаючись крізь горло, дерло його, як ячмінний колос (Март., Тв., 1954, 122); Я шукаю те, що зветься «душею заводу», а тим часом мені промикається в вухах неясний, хаотичний гул і брязкіт тисяч тонн заліза (Кач., II, 1958, 92); Зверху через гілля промикується світ місяця (Н.-Лев., II, 1956, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 228.