ПРОМКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., у що, розм. Долаючи перешкоди, пробиватися, проникати, пробиратися куди-небудь. В тій заметні Мартоха, швиденько ткнувши Гапку на руки сусідці-кумі, промкнулася в двері повз Качковського (Л. Укр., III, 1952, 673); Недурно говорив їй Петро, що з моря не промкнутися у Босфор, хіба що висісти десь осторонь та обійти його форти (Тулуб, Людолови, II, 1957, 231); Коли який меткий промінчик В його [лісу] пітьму й промкнеться, то раптово Загубиться, як голка у соломі (Вирган, В розп. літа, 1959, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 234.