ПРОМО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до промочи́ти. Ринка, вся промочена салом, зайнялась (Н.-Лев., II, 1956, 304); — Ото буде страва… Мадлена порозкошує! — весело промовила Жабі до промоченого тузлуком пакунка (Досв., Вибр., 1959, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 238.