ПРОМУШТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Док. до муштрува́ти 1. [Жандарм:] Як чоловіка в війську промуштрували та по босняцьких горах прогонили,.. то куди вже йому давні любощі згадувати (Фр., IX, 1952, 107).
2. Муштрувати якийсь час. Вранці-рано піде [Максим] на учення; промуштрують їх — геть уже сонечко підоб’ється (Мирний, II, 1954, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 239.