ПРОНИ́ЗЛИВО. Присл. до прони́зливий. На горищі будинку пронизливо підсвистував вітер (Вол., Місячне срібло, 1961, 311); Вклонившись професорові, що пройшов повз нього, він повертається до Шкіндера і дивиться на нього гостро, пронизливо, з ненавистю (Мик., І, 1957, 135); На пероні двічі вдарив дзвінок, пронизливо засвистів паровоз, і вагон здригнувся (Ткач, Плем’я.., 1961, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 240.