ПРОНОСНИ́Й, а́, е́. Який прискорює спорожнення кишечника. Окремо слід спинитися на правилах приймання проносних засобів (рицинова олія, проносні солі), які мають неприємний смак (Заг. догляд за хворими, 1957, 164); // у знач. ім. проносне́, но́го, с. Лікарський засіб, що застосовують у медицині та ветеринарії для прискорення спорожнення кишечника. Лляну олію вживали не тільки для харчування, але й як проносне (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 57); На самому початку захворювання [на дизентерію] необхідно давати проносне, щоб видалити всі рештки харчової кашки (Хвор. дит. віку, 1955, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 245.