ПРООЛІ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проолі́їти. Вдивляючись в минуле, ми помітимо безліч селянських хат з віконцями, запнутими бичачим міхуром або проолієним полотном (Наука.., 9, 1971, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 246.