ПРОПАГА́НДА, и, ж. Поширення і постійне, глибоке та детальне роз’яснення яких-небудь ідей, поглядів, знань. Соціалістична робота російських соціал-демократів полягає в пропаганді вчень наукового соціалізму (Ленін, 2, 1969, 427); Не любити таку творчість [фольклор] — неможливо. Присвячувати себе її дослідженню і пропаганді — почесний обов’язок і одночасно велика відповідальність (Рильський, IX, 1962, 187); Комуністична партія і Радянський уряд завжди приділяли і приділяють виняткову увагу охороні, збереженню і пропаганді пам’яток історії та культури (Ком. Укр., 8, 1967, 27); // Ідейний вплив на широкі маси або певні групи людей, що носить політичний або релігійний характер. Єремія привітав їх [єзуїтів] привітно, але побалакав з ними холодно й заборонив їм заходжуватись коло католицької пропаганди в Лубенщині (Н.-Лев., VII, 1966, 75); // Система засобів масового поширення ідей, поглядів і т. ін. Наша пропаганда покликана вміло і переконливо розвінчувати капіталістичний спосіб життя, показувати переваги соціалістичного способу життя (Матер. XXI з. КП України, 1960, 76); Одним з основних, першочергових завдань усної і друкованої пропаганди є широке і грунтовне висвітлення питань, що стосуються сучасного комуністичного руху (Ком. Укр., 8, 1969, 6); // у сполуч. із сл. бюро, відділ. Складова частина назви певних відділів державних і громадських установ. За хвилину з’явився завідувач відділу агітації і пропаганди Гурін (Жур., Звич. турботи, 1960, 54); Бюро пропаганди радянського кіномистецтва.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 246.