ПРОПЛАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. і неперех. Док. до плазува́ти 1. І враз упав утікач. Схопився та й знов упав. І тоді швидко, як міг, проплазував ще кроків кілька до берега і зсунувся з кручі просто у воду, в лепеху (Головко, Літа.., 1956, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 256.