ПРОПОВІДА́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. проповіда́ти. Нараз зупинився [патер Гаудентій] перед Чимчикевичем. — Так се ви кажете, що не маєте права допустити мене до проповідання в вашій церкві ? (Фр., II, 1950, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 257.