ПРОПОВІ́ДУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до пропові́дувати. Нема нічого більше нам чужого й неприйнятного, як проповідувана Достоєвським ідея страждання, що ним і тільки начебто ним «очищається» людина (Рильський, Веч. розмови, 1964, 89); Митець, відповідно до проповідуваного ним суспільно-естетичного ідеалу, художньо формує відображувану дійсність, відповідно спрямовує її (Мист., 5, 1961, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 258.