ПРОПОТІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Покриватися рясним потом. Коли у хворого хочуть викликати піт, в народі іноді застосовують таку процедуру: кладуть його на шар свіжого вільхового листя і накривають товстим шаром такого ж листя.. Через короткий час людина починає потіти і пропотіває дуже сильно (Лікар. рослини.., 1958, 177).
2. Просякати, насичуватися потом. Сорочка пропотіла наскрізь.
3. тільки док. Потіти якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 261.