ПРОПІКА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПРОПЕКТИ́СЯ, ече́ться, док. Гарно випікатися, доводитися до готовності. Розкачаний шар тіста повинен мати однакову товщину, бо при випіканні тонкі місця згоряють, а товсті не пропікаються (Укр. страви, 1957, 321); * Образно. Він справді не схуд, а ніби пропікся у вогні роботи (Собко, Срібний корабель, 1961, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 255.