ПРОРА́ЗЛИВО, діал. Присл. до прора́зливий. Вискочив [кіт] аж на полицю між тарелі і миски і м’явкотів [нявчав] проразливо (Ков., Світ.., 1960, 7); «У Проскурові погром», — проразливо стогнало в апараті (Кач., II, 1958, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 263.