ПРОРИ́В, у, ч.
1. Дія за знач. прорва́ти, прорива́ти1 2-4. — Хто винен[що в греблі пробоїна]? — відповів [Лагунський] спокійним тоном. — Мабуть, ніхто. Непереможні обставини. Звичайний прорив води (Коцюба, Нові береги, 1959, 153); Прибули [студенти] з Волги, з міста Саратова, куди першого року війни [1-ої світової], під загрозою прориву австро-німецької армії на Київ, університет був евакуйований (Смолич, Мир.., 1958, 70); Ціла «Русалка [Дністровая]» — се немов один неясний прорив чуття людського серед загального затупіння [отупіння] і одичіння [здичавіння] (Фр., Публіцистика, 1953, 20).
2. Наступальна воєнна операція, розрахована на придушення опору противника і роз’єднання його фронту, армії і т. ін. [Огнєв:] Восени, під час прориву, Воронні Плоти були захоплені німцями. Зненацька (Корн., II, 1955, 22); Може, тривожні новини? Наступ ворожий?.. Прорив? (Гонч., Вибр., 1959, 167); З бронепоїздом.. курсував Боженко, поспішаючи туди, де бувала невидержка. Полякавши петлюрівців в одному місці, він мчав в інше місце, де загрожував прорив (Бурл., М. Гонта, 1959, 144); // Прохід, утворений внаслідок проведення такої операції. У прорив [укріплень противника] було введено ударні війська 2-го Українського фронту (Гончар, III, 1959, 67); В прорив, який утворила Іванова рота, Вклинився Кадиров… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 260); // Прохід, утворений внаслідок роз’єднання чого-небудь. Цеп городовиків розірвався, семінаристи ринули в прорив (Смолич, II, 1958, 124).
3. Порушення графіка роботи, яке призводить до зриву виконання планових завдань. Колгосп після довголітнього відставання і хронічних проривів вирівнювався, наливався повнокровним здоров’ям, а це.. бадьорило людей, веселило серця (Вол., Місячне срібло, 1961, 287); // Стан, що склався внаслідок такого порушення. Кінчався січень, а басейн продовжував перебувати в прориві (Гур., Життя.., 1954, 140); І з збиранням їх [огірків] прорив, якщо не виконають плану — платити за них пшеницею (Мушк., Серце.., 1962, 60); // Недолік, прогалина. Справді, книжок про школу немає: одна-дві — і все. Ми всі розуміємо, що це — серйозний прорив (Донч., VI, 1957, 592).
На прори́в: а) з метою зламати опір противника, вийти з оточення і т. ін. З болотяних плавнів, з Поліських лісів, — Шість літ незабутніх тому, — Ішов партизанський загін на прорив У чорнім.. диму (Мур., Піонер. слово, 1951, 16); б) на допомогу. — Чи надовго до нас приїхав товариш із заводу? Чи тільки на прорив, як то кажуть? (Кучер, Прощай.., 1957, 329); Йшов 1920 рік. У Донбас — на прорив — їхали сотні тисяч комуністів (Літ. Укр., 20.IV 1965, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 265.