ПРОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПРОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. проро́блять; док.
1. перех. Робити в чому-небудь (отвір, заглибину і т. ін.). У стіні пророблювали вхід, який східцями сполучав древню поверхню з підлогою приміщення (Вісник АН, 8, 1949, 41); Я проробив посеред гребельки спуск для потоків (Н.-Лев., VI, 1966, 95); У своїй кабіні я проробив віконце, щоб розмовляти з пасажирами (Ю. Янов., II, 1958, 61); // Розмиваючи грунт, утворювати заглибини (про дію води). Степова, не дуже велика, річка крутилася туди й сюди серед рівної площини та й проробила собі якось дві дороги: одну в той бік, де було село, а друга була — сказати б — балка (Гр., І, 1963, 402).
2. перех. Виконувати, здійснювати що-небудь. Він не соромився власноручно пелюшки прати, більше того, проробляв це з таким виглядом, ніби вчиняв якийсь.. важливий ритуал (Гончар, Тронка, 1963, 301); Він цілував землю й пророблював інші формальності, що їх завели мандрівники, повертаючися на рідну землю (Ю. Янов., II, 1958, 54); Низка вечорів пішла на товариські бесіди, родинні справи, негайні засідання і збори. Були й інші позитивні речі, що їх конче треба було проробити (Кач., II, 1958, 27); Добравшись до плода, гусениця вигризала отвір в його оболонці та виїдала без залишку одну з насінин. Потім вона переповзла на інший біб і тут проробила те ж саме (Вибр. праці М. Г. Холодного, 1970, 365); // Вивчати, досліджувати що-небудь. Проробляти проблему.
3. тільки док., неперех. Робити (у 1 знач.) якийсь час. Як до Трійці проробим, На одежу заробим; А ще треба нам робити, Щоб і їсти, щоб і пити (Щог., Поезії, 1958, 80); У Варшаві я проробив майже рік (Довж., І, 1958, 18).
4. перех., перен., розм. Піддавати кого-, що-небудь гострій критиці, викривати чиїсь вади, хиби. Почали, «проробляти» [Надійку] на нарадах і засіданнях,.. на неї вже дехто почав спихати й відповідальність за підрив авторитету бригади (Коз., Листи.., 1967, 223); За свій вік я навіть мухи не зачепив мізинцем.., я її [стару] без гуркоту-грому проробив (Логв., Давні рани, 1961, 28); [Ляля:] Можете мене на зборах проробити. Від того нічого не зміниться (Собко, П’єси, 1958, 334).
5. перех. і без додатка, розм. Зазнавати втрат, збитків. — Інші всюди заробляють, а ти всюди проробляєш, — підвищує голос Марійка. — Бо уперся, мов кілок у тин, і навіть за медом не нагнеться (Стельмах, II, 1962, 235); // Витрачати що-небудь, позбуватися чогось. [Микола:] Господи, проробив чоловік свою силу на чужих людей, а тепер для себе лиш останочки лишилися (Фр., IX, 1952, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 271.