ПРОРОКУВА́ННЯ, я, с. Дія та її результат за знач. пророкува́ти. [Ономай:] Не лякай, пророчице, мене пророкуванням (Л. Укр., II, 1951, 286); Христя думала над сьогоднішнім бабиним пророкуванням.. «Тебе горе жде, тяжке тебе горе жде» (Мирний, III, 1954, 332); Пророкування Черняка не справдились: хлопець наступного ранку не з’явився (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 272.