ПРОРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проруба́ти. Вікно було прорубане високо вгорі, трохи не під самою стелею, і виходило на ганок (Фр., І, 1955, 273); Купання в крижаній воді поширено нині.. Щодня можна бачити, як десятки «моржів» плавають в ополонках, прорубаних в дніпровській кризі (Рад. Укр., 6.II 1964, 3); // прору́бано, безос. присудк. сл. Прорубано масиви скель, і рівна дорога лягла (Ю. Янов., IV, 1959, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 274.