ПРОРІ́ЗУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до прорі́зувати. Йшов дужий, ані на хвилину не спинюваний гул, прорізуваний верескливими покликами сирен та сигнальними посвистами паровозів (Коцюба, Нові береги, 1959, 228); Голубий імлистий туман стояв над цехами, туман, прорізуваний гострими свічками домен (Загреб., Спека, 1961, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 269.