ПРО́РІСТ, росту, ч.
1. Те саме, що пророста́ння. Бринить сонце. Мало не прискаючи, вигрівається набубнявіле галуззя тополь. Квітень — пора проросту і буйноцвіття… (Наука і культура.., 1970, 218).
2. Молоді пагони, пущені пророслим насінням рослин. Були між ними з проростом, були [колоски] й зовсім трухлі (Мирний, IV, 1955, 250); Ще синій ліс не взеленів, але квіток проріст уже підняв і розрізнив торішній злеглий лист (Тич., І, 1957, 102); Трава уже застелила всю землю, і торішній лист, здиблений молодим проростом, попелясто просвічувався дивовижно крихітними сітчатками (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 821).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 271.