ПРОРІ́ХА, и, ж. Діра в одязі, тканині. Незвична сидіти без діла, вона й зараз домоглась від Марусі роботи собі: латала свіжі проріхи на Петрусевій ватянці (Головко, II, 1957, 575); * Образно. Мерщій хліб прибирали [одрадяни] та вивозили на продаж.., аби мерщій дірки залатати та проріхи позапихати (Мирний, IV, 1955, 248); // Прорізана або штучно утворена щілина в чому-небудь. Діти вже починали мерзнути. Щоб тепліше було, Чайченко щільно вмостив їх на грубому, в гречечку збитому рядні, а кінці його зав’язав хрест-навхрест.. На санях жваво заворушився, забився великий живий вузол, крізь проріхи його раз по разу висовувались і ховалися повеселілі обличчя малечі (Стельмах, І, 1962, 31); // Отвір у стіні, даху і т. ін. Вони [двері] розчинилися.. і в темній прорісі заметушилася постать чоловіча (Мирний, І, 1954, 324).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 271.