ПРОСА́ПКА, и, ж. Дія за знач. просапа́ти, проса́пувати. Як походить [Тоня] літо в поле, На просапку та в жнива, — Зробиться струнка й граційна, І весела, і жива (Воскр., З перцем!, 1957, 101); Шефи йдуть ; І час дозвілля На просапку буряка! (С. Ол., Вибр., 1957, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 275.