ПРОСВІЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати свіжішим,
чистішим (про повітря); // Стати свіжішим, бадьорішим на вигляд (про людину). Його очі ніби поголубіли і сяяли променистою радістю, обличчя стало натхненним, він весь просвіжів (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 276.