ПРОСВІ́ТЛИЙ, а, е, перев. у сполуч. із сл. година, розм. Радісний, щасливий, нічим не затьмарений. [Принцеса:] Візьміть моє червоне покривало, не день, не два його я шовком шила, а золотом рубила у неволі, співаючи невільницькі пісні, чекаючи пресвітлої години (Л. Укр., II, 1951, 211).
◊ Нема́ (не було́, не бу́де) пресві́тлої годи́ни кому — те саме, що Про́світку нема́ (нема́є, не було́, не бу́де) див. про́сві́ток. [Параска:] Нехай же тілько Роман жениться на Пузирівні — не буде їй пресвітлої години: я її заїм (К.-Карий, І, 1960, 392); Він усе прохав прийти до нього.. Та й коли б вона йшла? Їй просвітлої години нема за роботою (Гр., II, 1963, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 278.