ПРОСВІ́ТЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРОСВІТЛИ́ТИСЯ, и́ться, док.
1. Ставати світлим, світлішим. Місяць зійшов пізно, і розтрушені, як віхті ромашкового сіна, хмари раптом просвітлилися, задимились, ожили і побігли на захід (Стельмах, II, 1962, 199).
2. тільки недок. Пас. до просві́тлювати. Висока полонина над селом помалу просвітлюється тим слабим, червоним світлом, що попереджає схід сонця (Фр., III, 1950, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 278.