ПРОСВІТЯ́НИН, а, ч., іст. Представник або послідовник просвіти (у 2 знач.). Просвітяни вороже ставилися до всілякого новаторства, до всіляких спроб розширити ідейно-тематичний та художній діапазони літератури (Від давнини… І, 1960, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 279.