ПРОСЛАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., на що, чим. Те саме, що прохворі́ти. 6 літ була [мати] паралізована і німа, прослабувавши цілий вік на істерію, і з того вмерла (Л. Укр., V, 1956, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 287.