ПРОСЛУ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прослу́хати 1-3; // у знач. ім. прослу́хане, ного, с. Те, що хто-небудь прослухав. З прослуханого розмова переходила на сучасну тему, молодиці згадували різні випадки свавільства окупантів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 288.