ПРОСЛУ́ХУВАТИ, ую, уєш і ПРОСЛУХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Слухати що-небудь з початку до кінця; вислухувати кого-небудь з початку до кінця. Прокинувшись ранком, Василь прослуховував зведення (Цюпа, Назустріч.., 1958, 235); Хведір поніс таке, що Хівря, прослухавши, аж перехрестилася (Мирний, III, 1954, 57); Увечері Михайло повертався зі школи, де прослухав лекцію на антирелігійну тему (Томч., Жменяки, 1964, 302); // Проходити курс, розділ навчальної дисципліни, слухаючи лекції. Прослухати курс фізіології рослин.
2. Не слухати, не чути сказаного. — А що ж то за Маруся? — спитавсь Василь,.. і дух притаїв, і боїться, щоб ні жодного словечка не прослухати, що йому буде Левко розказувати (Кв.-Осн., II, 1956, 32); Сказано, дитина: всі очі були на барвисті малюнки в тексті [книги], а слова — щось і почув вичитане батьком, а щось, може, й прослухав (Головко, II, 1957, 392).
3. Вислуховуючи, визначати стан кого-, чого-небудь. Прослухувати хворого; Прослухати серце; // Перевіряти на слух стан або роботу чого-небудь. Прослухувати мотор.
4. тільки док. Слухати якийсь час. Прослухати цілий день радіо.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 288.