ПРОСМА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до просмали́ти. Хвала тобі, моя шинель, Просмалена в бою святому! (Нех., Дорога.., 1945, 38); Сіли край луки́ Похмурі друзі. Димом закурились Просмалені горіхові люльки (Воронько, Тепло.., 1959, 145); Хто незнайомий глянув би збоку на них, аж неймовірним йому здалося б, що цей щуплявий, до чорноти просмалений сонцем чоловічок та дав життя цьому білявому ставному юнакові (Гончар, Тропка, 1963, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 289.