ПРОСМЕРДІ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., розм. Просочитися, наповнитися, пропахнути неприємним запахом. — Та біля тебе ж стояти не можна! — обурився Максим. — Вже наскрізь просмердівся горілкою (Ткач, Арена, 1960, 34); — Курите там день і ніч. Ти ж уже просмердівся тютюновим димом (Логв., Літа.., 1960, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 289.