ПРОСО́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до просоли́ти. Січкар.. впаковував у мішки з зерном кусні добре просоленого сала (Стельмах, II, 1962, 36); * Образно. Їхні тіла, пропечені до кісток сонцем, просолені морем, засмагли до темно-брунатного кольору (Собко, Скеля.., 1961, 9); Несподівана туга, боляча, дзвінка, просолена їдким розпачем, ухопила в кліщі серце Романа (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 202).
2. у знач. прикм. Пригот. солінням (про страву). На столах страви-страви, так батечку мій!.. там і яєшні,.. і холодцю з раками і з просоленою осятринкою (Кв.-Осн., II, 1956, 241).
3. у знач. прикм. Який просолився. * Образно. Збуджені просолені матроси На підбір — красиві, молоді (Гірник, Стартують.., 1963, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 291.