ПРОСТЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до прости́й 2-7. Суддя був собі простенький старичок, усім доступний, добрий і славився як диво (Мирний, І, 1954, 160); Андрій поклав перед Миколою шмат ватмана, на якому було вимальовано вікно: в складеному вигляді, а також подетально. — Дуже простенька, звичайнісінька собі робота (Збан., Курил. о-ви, 1963, 206); Щось журно мені, — і журлива казка сплітається в голові. Така простенька та щира (Вас., II, 1959, 393); В барвистій сій товпі [натовпі].. плямкою непотрібною здавалося простеньке платтячко Марусі, вузько нап’ялене на маленьку, вутлу фігурку (Хотк., II, 1966, 146); Він.. справив простеньке, негучне весілля і став найкращим чинбарем на всю волость (Стельмах, II, 1962, 115); [Єфросина:] Ат… простенька собі дівчина… зовсім не нам рівня (Н.-Лев., II, 1956, 485).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 295.