ПРО́СТИ́Й, про́ста́, про́сте́.
1. тільки прости́й. Елементарний за складом, однорідний; протилежне складний, складений. Вага складного атома дорівнює сумі заг простих атомів, що утворюють його (Заг. хімія, 1955, 38); Прийменники бувають прості, або первісні (в, на, при, під, над і т. д.), і складені (попід, поміж, поза, з-під) (Сл. лінгв. терм., 1957, 137); // Нескладний за будовою, устроєм. Радянський апарат повинен бути простим, кваліфікованим, дешевим і оперативним, без будь-яких проявів бюрократизму, формалізму і тяганини (Програма КПРС, 1961, 91); // Первинний, основний, вихідний. Прості форми монополії.
∆ Просте́ відтво́рення див. відтво́рення; Просте́ ре́чення див. ре́чення; Просте́ това́рне виробни́цтво — виробництво, яке грунтується на приватній власності на засоби виробництва і особистій праці дрібних ремісників і селян, що виробляють продукцію для обміну або продажу; Просте́ число́ див. число́; Прости́й проду́кт — прибуток, який одержують від землеробства, не рахуючи витрат виробництва.
2. Неважкий, легкий для розуміння, здійснення, виконання; протилежне складний. Мельників план був дуже простий: зв’язати невеличкий пліт.. — і в темну ніч, ховаючись від козаків, переплисти у плавні (Коцюб., І, 1955, 354); Те, що Сагайді здавалося простим і зрозумілим, для нього було гарячим суцільним клубком почуттів, які важко було розплутати (Гончар, III, 1959, 337); Тарас Григорович досі не чув про новий звуковий метод навчання і захопився таким простим і зрозумілим поясненням (Тулуб, В степу.., 1964, 141).
3. Позбавлений зовнішніх ефектів, вигадливості. Його проста невеличка річ подобалася усім найбільше, всі закричали: ура-ура! (Мирний, III, 1954, 288); Мелодію я тобі проспіваю з дороги. Вона проста, як марш пропелера (Ю. Янов., II, 1958, 63); // Буденний. Молодий Пушкін починає свій знаменитий вірш «Де-ревня» з.. вихваляння простого й тихого життя на лоні природи (Рильський, X, 1962, 39); // Не розкішний, скромний, позбавлений надмірностей, зайвих прикрас. Славний обід у тітки. Простий: борщ з сметаною, вареники з сиром до сметани, чи галушки, але такий смачний, що як згадаєш, то й слину ковтнеш (Коцюб., І, 1955, 464); Ось його хата.., житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки, а сама природа (Довж., І, 1958, 324); // Позбавлений будь-якої манірності, пози; природний. Все в неї щире, все просте: Шкідливо вічками не блуде [блудить]; ..Вдавати іншої не буде (Граб., І, 1959, 233); Чехов і Толстой захоплювалися проникливо простою грою геніальної Заньковецької (Рильський, III, 1956, 23).
◊ Говори́ти про́сти́ми слова́ми — говорити без піднесення, урочистості. Простими словами говорила [бабця] високі істини, ясним поглядом добиралася дна душі (Хотк., II, 1966, 16); Про́сти́м зви́чаєм — скромно, без урочистості, пишності. — Королівно, ясна панно, тяжко буде вам дивитись, як мене ховати будуть простим звичаєм, непишно (Л. Укр., І, 1951, 435).
4. Який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; звичайний. «В лісу великому, густому, Непроходимому, пустому Якеєсь дерево росте; На нім кислиці не простії Ростуть — як жар, всі золотії» (Котл., І, 1952, 122); Єремія в.. чорному кунтуші з недорогого сукна стояв попліч з Дзеньковським і здавався простим жовніром врівні з шляхтичем (Н.-Лев., VII, 1966, 212); Татари жахнулись: ця проста й несподівана смерть [Фатьми] одкинула їх од Алі (Коцюб., І, 1955, 401); Данило чомусь відчув, що перед ним сидить не простий парубчак, а господар землі, майбутнє її (Стельмах, II, 1962, 70); // Не рекомендований, не терміновий, без наперед оголошеної вартості (про лист, посилку, бандероль і т. ін.).
Про́ста́ ка́рта — не козирна карта; Про́сти́й сме́ртний — звичайна людина. Виходячи в розвідку, Козаков.. підіймався одразу над простим смертним і вже «почував себе богом» (Гончар, III, 1959, 432).
∆ Про́сти́й дріб — не десятковий дріб.
5. Щирий, відвертий (про людину). Не гнулася моя висока постать, і не тьмарився мій веселий погляд, я простий був і думкою і серцем (Л. Укр., І, 1951, 430); В розмовах [о. Вікентій] простий і довірливий більше, ніж треба в суєті мирській (Стельмах, І, 1962, 266); Як приїхала Докія Петрівна з чоловіком у школу, теж розмов було: дворянка, а за мужиком!.. Потім звикли — така собі проста Докія Петрівна, з людьми не горда і з дітьми лагідна (Головко, II, 1957, 192); // Невимушений, безпосередній. Він [І. Франко] був надзвичайно простий у поведінці з людьми (Сам., II, 1958, 395); // Простодушний. До кінофабрики я приїхав молодий і простий, як солдат з булавою маршала в ранці (Ю. Янов., II, 1958, 15); // Позбавлений двоєдушності (про слова, думки і т. ін.). [Едіта:] Не знаю, сину, — сі твої слова, здається, прості, а бринять лукаво (Л. Укр., III, 1952, 10).
◊ Про́сти́й се́рцем див. се́рце.
6. Невисокої якості, грубої обробки. — Якби була жива моя мати, в мене коровай був би біліший і рушники були б не такі прості (Н.-Лев., II, 1956, 181); За простим столом, нічим не покритим і залитим чорнилом,.. сидів.. лисий чоловік і щось писав (Тют., Вир, 1964, 146); // Грубий (про роботу, обробку і т. ін.). Просто вхідних дверей стоїть стіл простої роботи, застелений білою скатеркою (Коцюб., III, 1956, 45); // у знач. ім. про́ста́, про́сто́ї, ж., заст. Нічим не заправлена горілка. Пан писар уже давно випив і простої, випив і калганової, не забув смоктонути і перчикової (Кв.-Осн., II, 1956, 264).
7. Який належить до непривілейованої верстви, непривілейованого класу. Неначе в ірій, налетіло З Смілянщини, з Чигирина Просте козацтво, старшина, На певне діло налетіли. Козацьке панство походжає В киреях чорних (Шевч., І, 1963, 94); Без імення ніхто між людей не буває — Хто б не родився на світ — родовита людина чи проста. Кожному з них, породивши, батьки надають вже імення (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 151); // у знач. ім. про́сти́й, про́сто́го, ч.; про́ста́, про́сто́ї, ж. Той, хто належить до непривілейованої верстви, непривілейованого класу. Кожне поривалося вихопитися з свити та вскочити в панське пальто. Думали не про те, щоб бути хазяїнами, а як би, щоб не бути простими (Гр., II, 1963, 324); В трюмі один признається, що він не з простих, і цим зізнанням ставить між собою і товаришами стіну (Ю. Янов., II, 1958, 134).
◊ Про́сто́го звання́ — який належить до непривілейованої верстви, непривілейованого класу. Чапаєв був гордий і відважний, хоч і простого звання (Укр.. казки, 1951, 397); [З] про́сто́го ро́ду — який походить з непривілейованої верстви, непривілейованого класу. [Наталка:] Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (Котл., II, 1953, 7).
8. Належний до трудової частини суспільства, до трудящих. — Простим людям потрібен мир між народами! Хто ж хоче війни?.. (Кол., На фронті.., 1959, 9); Усе, що створено за роки мирної праці — справа рук, розуму і натхнення простих радянських людей, вихованих Комуністичною партією (Ком. Укр., 6, 1969, 27).
9. розм. Рівно спрямований; прямий. Вони йшли довгою, простою вулицею (Фр., VII, 1951, 189); — Що ніч — дарма: дорога проста, не зіб’юся й поночі (Головко, II, 1957, 425); // Найкоротший (про шлях до чого-небудь). З Бієвець до Семигор була простіша дорога, але Лаврін поїхав назад тим самим шляхом, кудою йшла Мелашка (Н.-Лев., II, 1956, 311); Дорога була вправді не близька, але Максим обіцяв випровадити товариство простішою лісовою стежкою (Фр., VI, 1951, 21); // З рівним станом; стрункий. Сам [козак] молодий, вус чорнявий, на личку хороший. А ще ж бо він, моя мати, простий, як билина (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 23).
◊ Про́сти́м о́ком — те саме, що Неозбро́єним о́ком (див. неозбро́єний). Поважчала я на два кіло, поправилась так, що й простим оком видко (Л. Укр., V, 1956, 375); Бачу простим оком, як військо польське йде (Ю. Янов., І, 1954, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 295.