ПРОСТИЛА́ТИСЯ, а́ється і ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ПРОСТЕЛИ́ТИСЯ, сте́литься і рідко ПРОСЛА́ТИСЯ, сте́леться, док.
1. Розстилаючись, укривати яку-небудь поверхню. Драгомирецький побачив: парашут Королевича раптом зів’яв, завис у повітрі, неначе викручена ганчірка, а потім простелився по землі, як шмаття (Смолич, Мир.., 1958, 425); [Неріса:] Якби ти в Рим дістався з Меценатом і там здобув заслужений тріумф,.. то рідні лаври, наче ряст весною, прослалися б тобі попід ногами (Л. Укр., III, 1952, 442); Стіни розписані виноградом, на вікнах квіти в глечиках, від порога до самого стола прослався барвистий домотканий килимок (Гончар, III, 1959, 319); Зів’яле листя м’яко прослалося під ногами (Горд., Чужу ниву.., 1947, 155); * Образно. Здавалось, що тихий присмерк вишив злинялим шовком острів на сталевому морі, що острів простелився на морі, як старий гобелен (Коцюб., II, 1955, 296).
2. Займати який-небудь широкий простір. Стояла незвичайна тиша, кудись в нічну далину простилалося й губилося в темряві безмежне засніжене поле (Збан., Ліс. красуня, 1955, 31); Ось уже близько попереду село, праворуч простеляються до низини городи, за городами — лісок (Ю. Янов., І, 1954, 61); Велика Багачка. Навколо неї простелилися безкраї чорноземні поля (Минко, Повна чаша, 1950, 9); Вони підійшли під Остапійчишин садок, що прослався по всьому підгір’ю (Мирний, І, 1954, 219); По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Шиян, Переможці, 1950, 71); * Образно. Внизу простелилася сиза прохолода ночі (Гончар, III, 1959, 49); Тиха весняна ніч прослалася над Галичем (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 84).
3. Стелячись, поширюватися в просторі (про дим, туман і т. ін.). Дим-димочок сизий Вгору хмаркою поплив, Простелився низом (Бичко, Простота, 1963, 121); На траві роси немає, Дим прослався над селом (Рильський, III, 1961, 181).
4. у сполуч. із сл. шлях, дорога, стежка і т. ін. Пролягати, тягнутися куди-небудь. Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся — далекий, незвичний (С. Ол., Наші знайомі, 1948, 89); Оживуть степи, озера, І не верстовії, А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться (Шевч., II, 1963, 325); Довго не могла заснути [мати]. Усе про сина думала: у мислі в зоряну ніч простелилась сіра дорога, а по ній бовваніла постать (Головко, II, 1957, 425); Ой прослалась довга стежка, Стежка не пробита І колючими тернами Аж до краю вкрита (Гр., І, 1963, 8); Обраний ним шлях простелеться через круті перевали і урвища (Гур., Друзі.., 1959, 28); // перен. Робити що-небудь приступним, можливим, досяжним для когось.
◊ Простели́вся (просла́вся) шлях; Простели́лася (просла́лася) доро́га (сте́жка і т. ін.) — відкрився шлях кудись, перед ким-небудь (про те, що стає приступним, можливим, досяжним). Навстіж відчинилися радянській молоді двері у всі храми науки. Світла і широка дорога простелилася у красиве і кипуче трудове життя (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 41); Перед хлопцем прослався широкий шлях до слави (Донч., VI, 1957, 8).
5. тільки док., розм. Лягаючи, простягтися де-небудь, на чомусь. Сьомка поспішно хитнувся і простелився долічерева, за ним мали зробити це й усі (Смолич, II, 1958, 61); // заст. Упасти долілиць, ниць. А як діткнулися [Девкаліон та Пірра] сходів, — руками вперед простелились На храмовому порозі і з острахом камінь цілують (Зеров, Вибр., 1966, 310); — Хотів Горешкові прослатись я до ніг, Щоб доню дав мені — чи власною рукою Убив нещасного… (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 297.