ПРОСТИ́МИЙ, а, е. Те саме, що проще́нний. [Єпископ:] Може, гріх простимий — я розгрішу тебе іменням божим, очистишся і приймеш чесний хрест (Л. Укр., II, 1951, 501).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 297.