простоволо́са (щодо жінки, дівчини) — з розпущеним, розплетеним або непокритим волоссям; за народними звичаями, не годилося ходити з непокритим волоссям (пор. «світити грішним волосом проти Божого сонця» у повісті «Причепа» І. Нечуя-Левицького); тому заміжні жінки носили очіпок на голові; не можна було заходити жінкам з непокритою головою також у церкву; дівчатам розплітали косу та обрізали волосся після по-брання; розплітали також волосся на знак жалоби.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 488.