ПРОСТОРІ́ЧЧЯ, я, с.
1. Побутове мовлення (на відміну від книжної, літературної мови). Дослідження в галузі морфології і синтаксису українського просторіччя.
2. лінгв. Слово, граматична форма, зворот, що не є нормою літературної мови, але вживається в побутовому мовленні, а в художніх творах використовується як стилістичний засіб для надання мові зневажливого, іронічного, жартівливого, грубуватого та ін. відтінку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 301.