Що oзначає слово - "простоювати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРОСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док.

1. перех. і неперех. Стояти (у 1 знач.) на одному місці якийсь час. Доводилося б у лісі мерзнути [коневі] під тонкою рогіжкою.. і голодному над гнилою соломою місяцями простоювати (Хотк., І, 1966, 128); Підійдуть хлопці до валки, постають та й годинами мовчки простоюють (Головко, II, 1957, 213); У вільний від роботи час Володя годинами простоював на носі шхуни, напружено вдивляючися в обрій (Донч., III, 1956, 348); Як став дощ допікати, збилися [вівці] докупи, посхиляли голови між ноги, та так цілий день і простояли (Мирний, І, 1949, 157); На автозупинці довелося йому простояти мало не до ночі (Грим., Незакінч. роман, 1962, 99); // Стоячи, бути присутнім десь до кінця чого-небудь. Баба Палажка простояла службу, запричастилась і повела бабів з церкви (Н.-Лев., II, 1956, 335); Громада не розходилась цілий день: вигукувала та викрикувала аж до самого вечора… Так і простояли на ногах (Мирний, І, 1949, 303); // Проводити якийсь час у роботі, що вимагає довгого стояння біля чого-небудь. Недовго Христі прийшлося простояти коло печі (Мирний, III, 1954, 149); // тільки док., рідко. Довго стоячи, простигнути (про їжу). — Де це дочка так забарилась, вечеря простоїть (Вас., II, 1959, 451).

2. тільки док., неперех. Пробути де-небудь якийсь час. Простояли ми в Мессіні до 5 години, бо знялась буря і треба було одплисти (Коцюб., III, 1956, 354); Добре знаючи територію казарми, — адже без малого півроку батальйон простояв у ній, — Кузнецов і Артем точно визначили, звідки треба буде пробратися до складу (Головко, II, 1957, 468).

3. тільки док., неперех. Стояти, існувати якийсь час, не руйнуючись, зберігаючись. Він [дуб] простояв двадцять віків і мав в обхваті 13 метрів (Вітч., 4, 1967, 205).

4. перех. і неперех. Не працювати, не функціонувати якийсь час. Підприємство простоювало, ба навіть були випадки, коли поліція не могла вмішуватись активно, бо все відбувалося тихо і мирно, без жодних сутичок (Вільде, Сестри.., 1958, 491); — По машинах,сказав бригадир, — механізми простоюють! (Ю. Янов., II, 1954, 133); — Сам знаєш, Петре, нам треба надолужити те, що ми простояли.. І погектарних темпів ми не маємо права знижувати (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 103).

5. перев. док., перех., розм., рідко. Дуже втомити через довге стояння (ноги, коліна). — Їдьте собі до багачок. — Ні, хоч постій трохи. — Боюсь ноги простояти (Стельмах, І, 1962, 402).

6. тільки док., перех., розм., рідко. Пошкодити що-небудь, стоячи на ньому, в ньому. Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 302.