ПРОСТРО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до простроми́ти. Троє мертвих турків.. В одному так і стриміла в животі піка, натужно простромлена наскрізь (Ле, Хмельницький, І, 1957, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 303.