ПРОСТУ́ДА, и, ж. Охолодження організму людини, що спричинює різні хвороби; застуда. Він уважає, що ті приливи були не з простуди і не від погоди.., а скоріше з нервових причин (Л. Укр., V, 1956, 392); Хлюпотіла вода під ногами слободян, ніхто вже не думав про хворобу й простуду — всі йшли за Рубаном, щоб допомогти йому врятувати від псування машини (Шиян, Баланда, 1957, 67); // Хворобливий стан, зумовлений охолодженням організму. Тепер кашляю і горло болить. Але то так собі, невеличка простуда (Л. Укр., V, 1956, 415); Павло порадив, як лічитися від простуди (Тют., Вир, 1964, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 304.