ПРОСТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОСТЯГТИ́СЯ і ПРОСТЯГНУ́ТИСЯ, тягну́ся, тя́гнешся, док.
1. Випрямляючись, витягатися в якому-небудь напрямку (про руку, ногу і т. ін.). Мамині очі дивились на неї й руки простягалися — брала її мати до себе й пригортала (Вовчок, І, 1955, 365); До ночов, куди Віста поклала варене м’ясо, простягалось разом багато рук (Скл., Святослав, 1959, 23); Простяглися з-за, спини [Марусі] холодні сталеві пальці, і от-от схоплять, і вирвуть крик безумний з горла… (Хотк., II, 1966, 272); Біла рука її мимоволі простягнулася вперед, а очі благальна й лячно дивилися на чоловіка (Шиян, Баланда, 1957, 165); // рідко. Бути поданим комусь, наближеним до кого-небудь у витягнутій руці. [Єпископ:] Хто має воду? Дай її сюди. (Простягається кілька посудин з водою) (Л. Укр., II, 1951, 500); — Дайте мі [мені] флоєру [флояру].. Десятки флоєр простягнулися з товпи (Хотк., II, 1966, 294); // Тягтися в якомусь напрямку (про дерева, їх віти та інші рослини). Над дорогою.. чорніє понівечена блискавицею верба. Одна мертва рука її простягається над пагорбом, а друга над долиною (Стельмах, II, 1962, 307); То там, то сям простяглись до сонця котячі лапки, сухі, бездушні, м’якенькі, немов оксамит (Коцюб., II, 1955, 125).
2. Розпускатися, розводитися в різні боки (про крила). Широко простяглися крила орла; // Широко розкидатися над ким-, чим-небудь (про дерева, їх віти). Кострубате галуззя, мов чорні ведмежі лаби, простягалось над ними (Коцюб., II, 1955, 113); Над його головою простягалися зелені віти, мов руки в оксамитових рукавах (Панч, Ерік.., 1950, 100).
3. Займати який-небудь (перев. великий) простір, розташовуватися на якомусь (перев. великому) просторі. Азія простягається у всіх теплових поясах північної півкулі (Фіз. геогр.., 6, 1957, 76); За річечкою простягався гайок, порослий кущами лозини (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 25); І верби, і тополі, І вітряки на полі, І долом геть собі село Понад водою простяглось (Шевч., II, 1963, 25); Море міліє і сохне. Де хвилі буйні вигравали, Нині піски простяглися (Зеров, Вибр. , 1966, 319); На півночі України широкою смугою простяглося Полісся (Нар. тв. та етн., 1, 1969, 8); Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся! Чув про степ, що ген-ген простягнувся? (Тич., І, 1957, 8); // Тягтися в якомусь напрямку довгою лінією (про дорогу, стежку, річку і т. ін.); пролягати. Через лісок слалися стежечки,.. збігалися, розходилися, перетинали одна одну навхрест, простягаючись через лісок до людських полів (Н.-Лев., VI, 1966, 384); Кімнати в цьому корпусі були тільки з одного боку, бо вподовж простягався довгий коридор — галерея з вікнами (Смолич, І, 1958, 63); Серцю важко, сльози на очах. І пустий простягсь далеко перед нею шлях (Греб., І, 1957, 88); Простяглися вулиці знайомі, річка (Сос., І, 1957, 340); Ми садили з ланковою Огірочки над водою. Простягнулися рядки Від села і до ріки (Стельмах, V, 1963, 318); // Розташовуватися в просторі або рухатися довгою низкою. По них [узгір’ях], у довжину, рівною.. смугою простяглися липи (Коцюб., І, 1955, 459); З-під гори в тумані розіслалась балка, Простяглась по балці з чумаками валка (Щог., Поезії, 1958, 102); Качки летять на синім небосхилі, Неначе ниткою в повітрі простяглись (Рильський, І, 1960, 158); * Образно. [Молодший лікар:] Караваном кошмарів.. простяглися криваві, спустошені дні аж за обрій… (Лев., Драми.., 1967, 13); // Пролягати по землі слідом за ким-, чим-небудь. Глиняник покотився на середину двору, а за ним простяглася біла стежка (Н.-Лев., II, 1956, 273); // Бути натягненим на якійсь відстані, у якомусь напрямку. Простяглися дроти на всі гони (Сос., І, 1957, 80); * Образно. Осінь, осінь… Між небом і землею простяглися невидимі струни, і хтось тужливий грав на них (Хотк., II, 1966, 266); // Тягтися в полі зору довгою смугою (про світло, тіні і т. ін.). Смеркає. Довгі тіні простягаються через майдан (Л. Укр., II, 1951, 265); Удалині простягся над рікою темний сувій диму (Донч., VI, 1957, 76); Пасмо сонячного проміння простяглось од вікна на протилежну білу стіну і своїм блиском засліпило очі (Досв., Вибр., 1959, 184).
4. розм. Лягати або лежати, розпроставшись, витягнувшись або витягнувши руки, ноги тощо. Втікав [доктор] у ліжко і під теплим покривалом простягався та вигинався так само радо, як се робив його трилітній син Владко (Мак., Вибр., 1954, 338); Глянув [Гриць] вниз, та і злякався, Перед ним страшенний змій По дорозі простягався (Щог., Поезії, 1958, 248); Він зморено простягається на землі на всю довжінь [довжину] і насолоджується холодком (Козл., Пов. і опов., 1949, 57); Єремія підмостив під голови жупан і простягся на землі (Н.-Лев., VII, 1966, 8); На палях, на воді стоїть курінь, Де пахне зіллям, де приємна тінь І затишок. В йому ми простяглися (Рильський, І, 1960, 170); Аж коли вже села не було видно, Вовк побачив копицю сіна, вискочив на неї, простягнувся і ляг [ліг] спочивати (Фр., IV, 1950, 71); Лави тут не було. Він вибрав місце під стінкою і простягнувся на нефарбованих смолистих дошках (Тулуб, В степу.., 1964, 25); // перев. док. Упасти на весь зріст. На сходах так простягся [Миша], що не одразу встав (Л. Укр., V, 1956, 301); Данило.. підскочив до двірника і так стукнув його по голові зверху, що той простягся горілиць (Смолич, Мир.., 1958, 210); От як улетів [сотник] у двір та.. у хатні двері, що зачинені і ізсередини защепнуті були, геп! мов довбнею, та тут і простягнувсь (Кв.-Осн., II, 1956, 202); Отець Януарій копнув Ілька так, що той аж простягнувся (Мельн., До раю.., 1961, 19); // тільки док., заст. Померти, загинути. Простяглися [русичі] за землю Руськую. Хилилась І слалась, плачучи, трава (Шевч., II, 1963,391); Ніхто не двигнувсь, скутий страхом… Хто ж, чи не Ангус часом, хто Простягся долі прахом? (Граб., І, 1959, 421).
5. діал. Прямувати. [Пріська:] А ми оце, побазарувавши, простяглися до родичів, та й у ваш хутір заскочили (Сам., II, 1958, 138); // з інфін. Намірятися щось робити. [Одарка] Торік, уосени, аж тричі простягався [Микита] свататись, і тепер тієї ж… (Кроп., І, 1958, 63); Він простягся наздоганяти Левка Тритуза, але раптом одкинув цю думку (Епік, Тв., 1958, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 306.