ПРОСУ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до просу́нути. У кожній палі угорі дірка продовбана і туди вірьовка просунута… (Кв.-Осн., II, 1956, 174); Держачи сніп поперед себе, як щит (на зігнутій лівій руці, просунутій під перевесло), підступати [до рову] можна було, не боячись груддя (Головко, II, 1957, 245); // просу́нуто, безос. присудк. сл. Виноград та абрикос просунуто на 700 кілометрів на північ від попередньої межі їх поширення (Наука.., 9, 1956, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 308.