ПРОСУ́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до просуши́ти. Надія з подругою вийшли з болота, повикручували одежу, одягли її знову на себе не просушену (Шиян, Партиз. край, 1946, 70).
2. у знач. прикм. Який просушився. Він прикурив.., затягнувся, і кашель глухо обізвався в його просушених і прокурених грудях (Стельмах, II, 1962, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 308.