ПРОСЯ́КНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прося́кти, прося́кнути 2. Другу ніч уже не спить Оленчук, другу ніч не висихає на ньому важкий, просякнутий сиваською ропою одяг (Гончар, II, 1959, 428); Повітря було просякнуте смородом пожежі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 201); * Образно. Сама природа, суть народного мистецтва епохи соціалізму полягає в тому, що воно просякнуте духом інтернаціоналізму (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 309.