ПРО́СІК, у, ч.
1. гірн. Допоміжна горизонтальна підземна виробка, признач. для провітрювання або з’єднання інших виробок у процесі їх проходження. Вентиляційний просік.
2. рідко. Те саме, що просі́ка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 285.