ПРОТВЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до протверези́ти.
2. у знач. прикм. Який протверезився; тверезий. Дмитро протвереженими очима подивився навкруг, хмурячись і ніяковіючи (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 683).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 310.