ПРОТЕГО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до протегува́ти. Стипендії загарбують протеговані сини дуків, місцевих багатирів, що промотують їх скорше, поки ще відберуть (Круш., Буденний хліб.., 1960, 130); // у знач. ім. протего́ваний, ного, ч.; протего́вана, ної, ж. Людина, якій (яку) хто-небудь протегує. Щоб не відпустити з нічим протеговану, куратор порадив їй стати полькою (Козл., Сонце.., 1957, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 311.