ПРОТЕ́ЗНИЙ, а, е. Прикм. до проте́з. Дарина — на загальне здивування — вибігла чоловікові назустріч і, мов ніде нічого, схопила його під ліву, не протезну руку (Ю. Янов., Мир, 1956, 49); // Який виготовляє протези. 15-річна Інна дістала тяжку травму, довелося ампутувати ногу… Порадили звернутися за допомогою у Київ, на протезний завод (Роб. газ., 20.VII 1965, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 312.