ПРОТЕКЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до проте́кція. Граф Альфонс, що перед тим не зволив і поглянути на них [селян], наблизивсь до них з протекційним усміхом (Фр., VI, 1951, 281).
2. Прикм. до протекціоні́зм 1. В успішному зростанні зовнішньої торгівлі Росії [в другій половині XVII ст.] позитивну роль відіграла протекційна політика російського уряду, яка значною мірою обмежувала привілеї іноземних купців (Іст. УРСР, І, 1953, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 312.